Соц сети

31.01.2012

Гора Явірник це скоріше хребт, а не гора. На ньому не так давно встановили вишку для мобільних операторів, а тому туда є дорога і можна виїхати на джипі чи УАЗіку. Цей хребет достатньо неприглядний. Його в принципі видно з Великого Березного і коли дивитись на нього ранньою весною або пізньої восени, то сніг на його верхах справляє враження. А якщо дивитись в сторону Явірника з якоїсь з сусідніх вершин чи навіть з Полонини Руни, то його важко розрізнити серед інших хребтів.

Похід на Явірник був одним з моїх перших походів на висоту більше 1000 м. Ходили ми десь в кінці листопада під керівництвом Петровича в достатньо холодний осінній день. Ще пригадую зранку лід маленький був на калюжах, коли ми висадились на з/д станції в Великому Березному. Добирались ми електричкою Ужгород-Волосянка. А їхати до Березного приблизно півтори години. Орієнтувались ми тільки завдяки Петровичу – він добре знав усі тамошні стежки і дороги, а тому ми йшли без карт. Зібрались тоді: Я, Олеся, Яна, Олег з другом (юридичний факультет УжДІІЕП), Лєна + Йовжі (Берегово). Їхали ми певно найпершою маршруткою, що йде дуже рано, бо стартували з Великого Березного зранку раненько.
Вилізли з електрички направо по ходу поїзда – прямо перед нами вокзал, на лужах лід і мороз обжигає пальці рук. Трохи лівіше будинку вокзалу вдалині видніється хребет Явірник – нам туди. Пройшовши повз ліву стіну вокзалу вулочкою (чи двома) ми вийшли до річки. Тут є гарний підвісний міст, хоча на карті його позначення мені розгледіти не вдалось (міст_1). Ми спустились прямо на гальку річки і пройшовши проти течії метрів 100 переправились мостом на другий берег. Звідси стежка спочатку бере круто вверх, потім лісочками і полями виводить точно на дорогу (асфальтовану) Березний – с.Руський Мочар (вейпойнт_2). Місця тут дуже привабливі для грибників. Мене так і поривало забігти в один із молодих топольових лісочків і пошукати підберезовики (або їх так і кличуть – топольові). Далі ми пройшли по асфальтованій дорозі в напрямі Руського Мочара з кілометр (весь цей час попереду височіє хребет Явірник) і недойшовши до села повернули наліво (роздоріжжя_3) на грунтову дорогу, яка веде вверх на хребет до туристичного доміка. Роздоріжжя це важко пропустити, оскільки тут очевидний яр, добре витоптана грунтова дорога і на той час лежали величезні зрубані стволи дерев. Пройшовши трохи по цій дорозі горизонтально, ми потопали стрімко вверх. Нічого серьозного в цьому підйомі не було, лише Петрович нас морально добивав фразами «тут ще метрів 300», хоча очевидно було, що до крайнього дерева, яке ще можна було розгледіти біля дороги вверху як мінімум кілометр. Врешті решт з невеличкими зупинками виповзли ми до туристичного будинка (будинок_4). По дорозі нам трапились навіть туристи, які саме спускались з цього будиночка. Його хазяїн люб’язно предоставляє цей будиночок за невелику плату на вихідні туристам, що є дуже зручно, особливо для святкування Нового Року. Біля будинка нас облаяла собака якась і ми повернули направо і далі вже прямували хребтом до вершини Явірника. Тут зверху дерев вже нема (на самісінькому хребті, 10 метрів вправо-вліво дерева вже є) і відкриваються чудові краєвиди на північ на Кострино, долину по якій біжить залізно-дорожне полотно та на Польські Бещади і гору Тарницю, яку як нам повідомив тут же Петрович освятив своєю присутністю навіть Римський Папа Іоанн Павло ІІ. Через метрів 500 прямування хребтом після будиночка ми вийшли вже на немаленьку галявину, на якій розташована вишка мобільного оператора УМС (а може і Київстар), на яку виводить дорога з села Руський Мочар. Вишка огороджена і охороняється злобними собаками, які нас теж облаяли (не люблю таких собак). Після вишки ще метрів 100 і вершина (вершина_5)! Вона дуже мало вирізняється на фоні хребта, але все-таки – найвища точка! За нею, попрямувавши ще метрів 50 далі, ми спустились до краю лісу – тут дуже класне місце для стоянки. Тут ми розклали багаття, заварили собі чаю і добряче перекусили всім, що притягли з собою. Петрович заявив, що він по Неділях не їсть, а лише трохи п’є (води, а не спиртного) і тому з нами трапезу не розділив.
Після пікніку ми повернулись хребтом назад до будиночка туристів, але тут ми спустились не тією ж дорогою, на яку треба повернути наліво перед будинком, а іншою в с.Сіль. Так шлях короче до залізничної колії. Отже, будинок ми обійшли правою стороною і попрямували хребтом вниз. Тут дорога камяниста, осипається і дуже стрімко спускається вниз. Тут Петрович якимось чином від нас втік вперед і ми дуже розтянулись по всій дорозі (як це часто буває на спуску з будь-якої гори). Вже внизу дорога з лісу виходить на галявину, з якої вже видно річку, а за річкою станцію Сіль. Малесеньке село, але електрички тут на хвилину зупиняються. А от переправа через річку у нас вийшла кумедною. Дійшовши до річки, ми побачили грунтову дорогу, що йде по її лівому березі. Петрович одразу заявив, що ніяких переправ і мостів поблизу нема, а оскільки скоро буде електричка і часу шукати переправи нема, то треба переправлятись вбрід! Це в кінці осіні! Зранку льод був на калюжах! Ну, нема мостів так нема. Я йшов в кірзах, а тому знайшов собі зручне місце і по камінцях перебіжав Уж (переправа_6).
 (627x601, 145Kb)
Інші роззулись, а дехто навіть змушений був собі колготки пообрізати, і переправились через льодяну воду на інший берег. І нічого – досі всі живі здорові. Лиш з іншого берега ми розгледіли міст, що був метрів 100 нижче за течією! Як ми потім проклинали Петровича (не голосно звичайно), і він зрозумівши свою провину вже до Ужгорода в електричці з нами майже не общався.
Повертались ми переповненою електричкою Сянки-Ужгород у вагоні плацкартного типу – короче в найгіршому з можливих вагонів і я виліз на третю полку і проспав усю дорогу. Маршрутки і автобуси в Солі проїзжають вкрай рідко.
 (650x550, 106Kb)
Підсумки.
Приблизна довжина маршруту = 16 км.
Перепад висот = 810 м.
Максимальна висота (г. Явірник) = 1017 м.
Добирання туди: Ужгород – смт. Великий Березний (електричка).
Назад: с.Сіль –Ужгород (електричка, маршрутка).
Орієнтовний час руху: старт з Великого Березного 8:00, роздоріжжя_3 – 9:30, хатка туристів – 11:00, г. Явірник – 11:30, хатинка туристів (хід назад) – 13:00, с.Сіль – 15:00.
Ключові точки маршруту:
Міст _1 (48º54,022N / 22º28,099E)
Вейпойнт _2 (48º53,948N / 22º29,944E)
Роздоріжжя _3 (48º54,075N / 22º31,197E)
Будинок_4 (48º54,977N / 22º32,600E)
Вершина _5 (Явірник) (48º54,264N / 22º33,620E)
Переправа _6 (вбрід через Уж) (48º56,957N / 22º32,309E)