Соц сети

31.01.2012

 (414x540, 363Kb)
Ну от я сьогодні читала правила дорожнього руху майже цілий день.Надіюсь мені це допоможе в здачі мого екзамену в понеділок,а то вже дуже хочеться получити права і їздити.
Вчора була з дітьми в книжковому магазині.Це ніби магазин-бібліотека.Тут можна прийти купити або просто почитати книгу яка подобається.Мені тут сподобались книги про Америку,а ще сподобався щоденник,але дорогувато трохи коштує,аж 60$.Дуже гарний але я думаю, що можна знайти щось дешевше,а то не дуже хочеться такі гроші за папір платити.
Вчора ввечері була в гостях в Evu.Трохи відпочила,але все таки хочеться зустріти когось хто б розмовляв рідною мовою,а то інколи хочеться щось сказати і не можеш знайти в своєму словниковому запасі потрібного слова.
Зараз субота,8 година вечора а я повинна сидіти з дітьми, хости,як завжди гуляють.Вони виглядають такими щасливими в житті,наче тільки закохались один в одного.От сьогодні перед тим як піти почали цілуватись,мені чомусь здається, що вони це зробили щоб я їм позаздрила.Я коли це побачила ледь стрималась щоб не заплакати.Люди щасливі,обнімаються,цілуються ,а мені треба чекати до наступного свого поцілунку майже рік.Важко стає коли про це думаю чи коли бачу як людям добре разом.Але справа не в поцілунках і не обніманнях- головне щоб все це було зроблено з любовю.
Мені так зараз хочеться побути одній,випити вина,послухати музику і сильно виплакатись за ці 2 тижні,які я тут пробула.Так стало чомусь важко на душі що не хочеться нічого,але треба сидіти з дітьми,така то вже в мене зараз робота.Добре,що хоч двома тижнями стало менше.Надіюсь,що в мене завтра буде можливість поговорити з моєю мамою,бабусею ну і з моєю любовю.Я дуже за всіма скучила.Ну от починаю плакати,треба завершувати писати,не хочеться щоб хтось бачив мої сльози.